Не за душу мою ты меня полюбила,
Не, за стать, просто счастья до боли хотелось,
Ну а далее всё просто, потом была сила,
И сложилось как есть, и как было, так, спелось,
А, что гордость, да мало ль чего в жизни было,
Годы тело кромсали, тоска разъедала,
Потому может мысль, эти строки сложила,
Потому ты возможно в них смысл отыскала,..
Кто обидел тебя?,
разве я не с тобою,
Видишь, осень в который звенит звездопадом
Над уставшей за лето несчастной землёю,
Или время над нами кружит листопадом,
Сгусток Солнца сожмётся зимою холодной,
Ну, кого нам винить, жизнь прошла незаметно,
Там свободным я стану, ты станешь свободной,
И гармония будет, весна потом лето
И свей мы с тобою достигнем нирваны,..
.
Комментарий автора: Стихи о любви, как смысле жизни
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.