Стоит Гадара, город старый,
Наполнен вечной суетой.
Кругом спешат, вставая рано,
Чтоб хлеб добыть в свой дом родной.
Всегда так было, так и будет,
Вот так устроен быт земной.
Борьба за жизнь, воюют люди,
Но силы разные порой.
-----------------------
А вот лачуга, вид угрюмый,
А в ней седая мать вдова.
Взяла пшеницы в это утро,
Пошла молоть на жернова.
Дрожит рука, вращая камень.
Застыла сгорбившись спина.
Да! Не стареет только память,
Напомнив образ паренька.
То младший сын, гонимый бесом,
Теперь уж долгие года,
Сбежавший из дому повеса,
Живёт в пещерах во гробах.
О, сколько раз его цепями
Пытались крепкими сковать.
Чтоб от безумного скитанья
Хотя бы как-то удержать.
Но цепи рвал он в миг припадка,
Одежду сбрасывал, нагой,
По огороду, прям по грядкам,
Бежал к пещерам как домой.
Прошли года, не стало мужа,
Все разлетелись кто куда…
Очнулась мать, на камне лужа,
От слёз намокшая мука.
Молитва к Господу пошла…
---------------------
А в это время, там за морем,
Сию картину зрит пророк.
Как молит мать в боренье с горем,
Упав на жернов у ворот.
Приказ: «Все в лодку! На Гадару!
В стране той дело у Меня!»
Сквозь ветер, бурю, с пылу, жару,
Сошли на берег. Тишина.
Вдруг рёв раздался из пещеры,
Бежит на встречу человек.
Причёска гривой как у зверя,
Сам голый весь, одежды нет.
Заплывший глаз, стекает пена
По бороде и по усам.
Застыли все. Ну что тут делать?
Ну как тут быть ученикам?
Но есть один, поднявшись смело,
Средь всех Он выступил вперёд.
«О дух бесовский вон из тела!»
Вмиг одержимый пал у ног.
В нём голоса заговорили:
«О, что Тебе до нас Святой?»
Узнав в стоящем Бога Сына,
Визжа, крича наперебой.
«Пришёл сюда Ты слишком рано!
Не мучь нас, в бездну не гони!
Вот, посмотри здесь рядом стадо,
В свиней нечистых нас пошли…
Уж как они Его просили…
Дрожал от страха легион.
«В свиней нечистых? Что ж идите!
Вам говорю, идите вон!»
Внезапно свиньи завизжали,
Всё стадо бросилось со скал.
Такого не было в Гадаре.
Никто такого не видал.
И вот все жители собравшись,
Внимают в страхе пастухам.
А бесноватый тот, поднявшись,
Стоит с улыбкой на устах.
Здоровый видом, с ясной речью,
Вполне серьёзно говорит:
«Иду с Тобой, я Твой навечно!
Надежда есть, я буду жить!»
------------------------
Итак к развязке, что ж в итоге?
Убытки точно сочтены.
Так свиньи дороги для многих,
Что чудеса им не нужны…
Господь опять садится в лодку,
Плывёт туда, где ждут, где боль.
А парень, твёрдою походкой,
Идёт по улице родной.
Его глазами провожают.
«Да вроде он! А может нет?
Но тот безумный, все мы знаем!
А этот здрав и при уме…
И вот заходит он в лачугу,
А там седая мать вдова.
« Ты жив сынок! Вот это чудо!
А я совсем уже слегла».
«Не плачь родная, всё в порядке!
Господь помог! Я расскажу…
Но вот муки не вижу в кадке
Ты полежи, я вмиг приду!
Комментарий автора: История взята из евангелия от Луки. " Исцеление Гадаринского бесноватого"
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
